Бета (літера)
Бе́та (велика Β, мала β, внутрішня ϐ; грец. βήτα МФА: [ˈviˑta]) — друга літера грецької абетки. У системі грецьких чисел має значення 2, у цьому разі її пишуть з апостофом — Β'.
Назва «бета» вживається щодо літери давньогрецької абетки. У візантійській і новогрецькій абетці вона називається ві́та (грец. βήτα) — внаслідок змін у читанні літер β та η.
При високоякісному друці, в середині слова інколи використовується варіант літери, що не має «хвостика»: «βίβλος» записується як «βίϐλος».
- Давньогрецька вимова літери — дзвінкий губно-губний проривний звук [b].
- Вимова в сучасній грецькій, а також у візантійській (середньогрецькій) — дзвінкий губно-зубний фрикативний [v].
У зв'язку з тим, що в процесі історичного фонологічного розвитку грецької мови «бета» змінила свою вимову з [b] на [v], у новогрецькій для передавання звука [b] (наприклад, у запозиченнях) використовують не β, а буквосполучення μπ («мю» + «пі»).
Ця літера походить від фінікійської літери («бет»).
- Від «бети» у її класичному, давньогрецькому читанні походить латинська «B».
- Від «бети» у її середньогрецькому, візантійському читанні походить кирилична старослов'янська («віди») і сучасна кирилична «В». Видозміною грецької великої «бети» пояснюють і накреслення кириличної («буки») — сучасної кириличної «Б». У кириличній буквеній цифірі означала «2», у той час як числового значення не мала.
- У латинській транслітерації давньогрецьких слів β передають латинською «b», у транслітерації новогрецької мови — літерою «v».
- У математиці — бета-функція.
- У фізиці — позначення бета-частинок.
- У МФА — позначення дзвінкого губно-губного фрикативного звука, схожого на [b].
- В астрономії — друга (як правило) за яскравістю зоря в сузір'ї
Згідно з чинним правописом (від 1993 року) «бету» в словах грецького походження передають по-різному, залежно від шляху запозичення. Так, у словах, запозичених через латинську, грецька β передається як «б». Тоді як для слів, що потрапили в українську мову через старослов'янську, а також в нових запозиченнях з новогрецької (де літера β читається як звук [v]), на місці «бети» пишуть «в»: наприклад, Θήβαι записують як «Фіви», Θαβώρ — як «Фавор», Βάρβαρα — як «Варвара». У західноукраїнських же землях, що ніколи не були в складі Російської імперії, усталилась польська й німецька традиція передавати грецизми в латинському читанні: «Теби», «Табор», «Барбара» (від лат. Thebae, Thabor, Barbara). Зі створенням загальної норми літературної мови постало й питання вироблення загальних правил передавання грецизмів.
Назву гори в Ізраїлі הַר תָּבוֹר передають українською зазвичай як «Фавор» (рідше «Табор»), але похідну від неї назву міста в Чехії тільки як «Табор» (чеськ. Tábor). Припускають, що від топоніма походить й українське «табір»[1].
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.
Грецька абетка
|
---|
Α α • Β β • Γ γ • Δ δ • Ε ε • Ϝ ϝ (Ͷ ͷ) • Ϛ ϛ • Ζ ζ • Ͱ ͱ • Η η • Θ θ • Ι ι • Κ κ • Λ λ • Μ μ • Ν ν |
Ξ ξ • Ο ο • Π π • Ϻ ϻ • Ϟ ϟ (Ϙ ϙ) • Ρ ρ • Σ σ • Τ τ • Υ υ • Φ φ • Χ χ • Ψ ψ • Ω ω • Ϡ ϡ (Ͳ ͳ) • Ϸ ϸ |